Цервікогенний головний біль на сьогоднішній день може розглядатися не як самостійна хвороба, а як симптомокомплекс, етіологічно та патогенетично пов’язаний з порушеннями в шийному регіоні хребта. Відповідно, поняття ЦГБ об’єднує різні за механізмами типи головного болю, пов’язані із захворюваннями і патологічним станом шийного відділу хребта та інших структурних утворень шиї. Частота виникнення ґрунтується на близькості між собою хребетно-дискових, м’язових, фіброзних і судинних утворень шийного рівня, що приводить до існування складних функціональних взаємин між хребетно-дисковими сегментами, м’язовими, фіброзними і судинними утвореннями шийного рівня.

Анатомо-патофізіологічні основи виникнення цepвікогенного головного болю.

У формуванні ЦГБ приймають участь верхні шийні синовіальні зчленування, верхні шийні м’язи, диск С2-С3, хребетна і внутрішня сонна артерії, тверда мозкова оболонка верхнього відділу спинного мозку – структури, що інервуються С1-СЗ спінальними нервами.

Найчастіше ЦГБ виникає при патологічних змінах у шийному відділі хребта дегенеративно-дистрофічної природи (дистрофічні процеси в дисках, нестабільність шийного відділу, унковертебральні артрози і т.п.), що призводять до компресії або подразнення чутливих нервових корінців, симпатичних нервів з наcтyпним рефлекторним напруженням м’язів шиї та потиличної області, яке може виявитися субстратом болю. У реалізації больового синдрому передбачається участь не тільки периферичного, а й центрального механізмів, а саме, зміненої реактивності структур лімбіко-ретикулярного комплексу та дисфункції антиноцицептивного контролю. Місцем походження болю при цервікалгії є також дуговідросчаті (фасеткові) суглоби і міжхребцеві диски (інервуються синувертебральним нервом, нерв Люшка). Підкреслюється пріоритетна роль фасеткових суглобів, тоді як доказів участі міжхребцевих дисків недостатньо.

Спільним в реалізації больового синдрому в шийно-потиличній області, з провідним м’язово-скелетним компонентом, є тригеміно-цервікальний механізм. У складі тригемінальної системи виділені тригеміно-васкулярна і тригеміно-цервікальна системи, які відіграють провідну роль при виникненні і розвитку больових синдромів в області голови та обличчя. Тригеміно-васкулярна система передає сенсорну інформацію від твердої мозкової оболонки та судин середньої і передньої черепних ям, беручи участь в реалізації вегетативно-судинних больових синдромів (мігрень, періодична мігренозна невралгія). Тригеміно-цервікальна система проводить сигнали від сенсорних зон, які інервуються першим і другим корінцями шийного відділу спинного мозку.

Дані наших клінічних досліджень дозволяють стверджувати, що провідним механізмом у походженні цервікогенного головного болю є МФД та рефлекторні м’язово-тонічні синдроми з формуванням локального м’язового спазму в шийно-плечовій ділянці.

Лікування в нашій клініці включає в себе комплексну медикаментозну, фізіотерапевтичну, мануальну та рефлексотерапевтичну терапію з застосуванням акупунктури (голковколювання).