Патобіоміханічні зміни опорно-рухового апарату – це зворотне порушення просторового взаєморозміщення та взаємопереміщення основних елементів опорно-рухового апарату (хребцевих рухових сегментів, регіонів хребта, кінцівок статики в цілому), яке призводить до статичного та динамічного перевантаження, а в умовах неадекватного трофічного забезпечення – до клінічних неврологічних проявів.

Для визначення патобіоміханічних змін хребта насамперед використовується візуальна діагностика, яка дозволяє виявити видимі критерії порушення статики та динаміки опорно-рухового апарата, ступінь їхньої виразності та змін під впливом лікування. При аналізі оптимальності статики лікар подумки опускає схил через загальний центр ваги та центри ваги регіонів і співставляє їх проекції одна з одною; визначає симетричність кісткових взаємо розташованих виступів, проводить горизонтальні лінії через межі регіонів та оцінює їх паралельність; анaлізує рельєф м’язів та взаємо розташування відростків хребцевих рухових сегментів та суглобів. При оцінці оптимальності динаміки лікар вивчає послідовність та паралельність включення моторних патернів у рух, оптимальність виконання рухів, наявність рухових синергій, a також визначає м’яз, що включився у виконання даного моторного патерну замість агоніста чи раніше за нього.

Під неоптимальною статикою розуміють асиметричне взаємо розташування складових елементів скелетно-м’язової системи, яке супроводжується збільшенням гравітаційного обтяження поступальних м’язів, при якому тіло знаходиться у стані «зупиненого падіння» та/або руху, який зупинено на певному етапі. Візуальними критеріями неоптимальної статики є:

• зміщення проекції загального центра ваги відносно серединного схилу (вперед, назад, у боки) відносно середини відстані між стопами пацієнта;
• зміщення проекції парціальних центрів ваги (регіональних сepeдинних схилів) відносно загального серединного схилу;
• порушення паралелізму між горизонтальними лініями, які проходять через межі регіонів.

При проведенні візуальної діагностики біомеханічних змін хребта у пацієнтів з больовими синдромами в ділянці плечового пояса виявлені патобіомеханічні зміни не лише в шийно-плечовій області, тобто в області локалізації больового синдрому, але й зміни рухового патерну в цілому.

Серед біомеханічних патернів, що були виявлені під час обстеження пацієнтів із неврологічними ускладненнями в області плечового поясу (синдромом замороженого плеча і синдромом верхньої апертури грудної клітини), найбільш розповсюдженими біомеханічними змінами були: асиметрія нижніх кінцівок, зсув центру ваги у фронтальній площині, асиметрія плечового поясу, косозміщений таз, шийний сколіоз, грудний та грудо-поперековий сколіоз, зсув центра ваги у сагітальній площині та кіфотична деформація.

Але в більшості випадків в практичній діяльності питанням візуальної діагностики та порушенням біомеханічного рухового стереотипу не приділяється належної уваги. А подібна діагностика дозволяє правильно оцінити компенсаторні можливості організму і побудувати правильну лікувальну тактику з біомеханічною корекцією хребта і адекватним впливом на певні групи м’язів.

Лікування в нашій клініці включає в себе комплексну медикаментозну, фізіотерапевтичну, мануальну та рефлексотерапевтичну терапію з застосуванням акупунктури (голковколювання).